Масниця, що передує Великому посту, є одним із найяскравіших та найдавніших свят у слов'янському календарі. Її коріння сягає дохристиянських часів, коли вона символізувала прощання із зимою та зустріч весни. Це свято завжди було сповнене веселощів, обрядів та, звісно, щедрих застіль.
Цікаво, що до середини минулого століття Масниця мала й інші назви, які підкреслювали її сирний характер. Вона була відома як "Сиропус" або "Сирна неділя", що прямо вказувало на дозволені до вживання продукти перед постом. М'ясо вже було під забороною, але молочні продукти, сир та яйця були дозволені.
Незважаючи на те, що сьогодні Масниця асоціюється переважно з млинцями, історично головною стравою цього тижня в багатьох регіонах України були саме вареники. Вони символізували достаток і родючість, а їхня форма нагадувала молодий місяць, що також мало своє обрядове значення.
Вареники готували з різноманітними начинками: сиром, картоплею, капустою, а також з фруктами. Кожна господиня мала свій особливий рецепт, який передавався з покоління в покоління. Це була не просто їжа, а частина ритуалу, що об'єднував родину за святковим столом.
Окрім вареників, на Масницю також готували налисники – тонкі млинці, які часто подавали з сиром, сметаною або варенням. Ці страви були невід'ємною частиною святкового меню, символізуючи сонце та тепло, що наближається.
Сучасна Масниця зберігає багато давніх традицій, хоча й набуває нових форм. Вона продовжує бути часом для родинних зустрічей, гулянь та, безумовно, для насолоди смачними стравами, які передають дух української гостинності та багатої історії.