StateOfAffairs

Фінмоніторинг без страху: чому AML – це не цербер, а захист для бізнесу та клієнтів

Раніше фінансовий моніторинг (ФМ) був для більшості бізнесів абстрактним поняттям, але сьогодні, в умовах розвитку фінтеху та посилення вимог до прозорості, він став актуальною темою. Попри зростаючу увагу, навколо ФМ досі існує багато страхів та міфів. Розберемо чотири найпоширеніші хибні уявлення про роботу підрозділів із протидії відмиванню коштів (AML).

Андрій ШевченкоАндрій Шевченко30.01.202612 хвилини читання
Фінмоніторинг без страху: чому AML – це не цербер, а захист для бізнесу та клієнтів
Фінмоніторинг без страху: чому AML – це не цербер, а захист для бізнесу та клієнтів

Система фінансового моніторингу в Україні переживає трансформацію. Завдяки стрімкому розвитку електронної комерції, цифрових платежів та посиленню державної політики у сфері фінансової безпеки, ФМ перетворився з незрозумілої банківської функції на ключовий елемент роботи будь-якого фінансового бізнесу.

Однак, ця популярність принесла із собою безліч домислів. Практики фінансових компаній, які щодня працюють із регуляторними вимогами, наголошують, що більшість уявлень про «фінмон» є хибними. Спробуємо розвіяти найпоширеніші міфи.

Міф 1. Фінмоніторинг — це каральний орган, який шукає привід для блокування.

Поширене уявлення асоціює ФМ із «цербером», єдиною метою якого є покарання клієнтів. Насправді, функція фінансового моніторингу є превентивною. Його головне завдання — виявити потенційні ризики на ранніх стадіях і запобігти ситуаціям, які можуть завдати шкоди як самому клієнту, так і фінансовій системі в цілому.

Ефективна система AML (Anti-Money Laundering) працює на випередження. Вона допомагає уникнути штрафів, репутаційних втрат та зупинки операцій у майбутньому. Фінмоніторинг слід сприймати як систему безпеки або «жовтий сигнал світлофора», що попереджає про небезпеку, а не як інструмент для накладання «кайданок».

Міф 2. Підрозділ ФМ є ізольованим і працює сам по собі.

Стереотип про те, що AML — це закрита функція, яка спілкується лише сама із собою, є застарілим. У сучасних фінансових установах така ізоляція призводить до неефективності. Фінмоніторинг має бути інтегрований у всі ключові бізнес-процеси.

Це означає тісну співпрацю з ризик-менеджментом, продуктовими командами, ІТ-відділами та аналітикою. Там, де AML є частиною загальної екосистеми, процеси стають прозорішими та швидшими для всіх учасників.

Міф 3. Фінмоніторинг діє винятково в інтересах регулятора.

Хоча виконання вимог Національного банку та інших регуляторів є обов’язковою частиною роботи, зводити роль ФМ лише до цього — надмірне спрощення. Фінансовий моніторинг служить інтересам самої фінансової установи, її клієнтів та стабільності бізнесу в довгостроковій перспективі.

Сильний AML-контроль захищає репутацію компанії, мінімізує фінансові та операційні ризики, а також підвищує довіру з боку міжнародних партнерів і платіжних систем. Довіра є фундаментальною основою для будь-якого фінансового сервісу, особливо в цифровому просторі.

Міф 4. Фінмоніторинг існує для того, щоб блокувати роботу бізнесу.

Це хибне уявлення завдає найбільшої шкоди. Насправді, мета ФМ — забезпечити прозоре та безпечне середовище для ведення бізнесу. Блокування операцій відбувається лише у випадках високого ризику або прямого порушення законодавства, коли інші превентивні заходи виявилися неефективними. Якісний фінмоніторинг сприяє, а не перешкоджає легальній діяльності.

Поділитися статтею

Читайте більше новин у розділі Економіка