У 2026 році Україна демонструє парадоксальну картину розвитку бізнесу. З одного боку, країна успішно розбудувала одну з найефективніших цифрових держав у світі, перетворивши складні бюрократичні процедури на кілька кліків. Українські фінансові сервіси часто випереджають консервативні аналоги Європейського Союзу за швидкістю та зручністю.
З іншого боку, українські компанії досі приймають управлінські рішення, головним чином спираючись на податкову звітність. Це означає, що логіка ринку часто відступає перед черговими змінами регуляторних правил, а розвиток бізнесу залежить від трактування вимог податкової служби. Такий підхід гальмує інновації та ефективність.
Для того, щоб українські компанії могли повноцінно та впевнено долучатися до економіки Євросоюзу, необхідно змінити не просто окремі інструменти, а саму філософію роботи з даними. Це вимагає виходу з кола пострадянського обліку, який десятиліттями обмежував розвиток цілих галузей. Модель інтегрованого обліку, що була характерна для систем 1С, а нині BAS, виявилася зручною лише на перший погляд.
Об'єднаний бухгалтерський та управлінський облік, який роками вважався єдиним шляхом до коректної фінансової звітності, на практиці перетворюється на серйозне обмеження. Бухгалтерська звітність базується на первинних документах, що фіксують момент переходу права власності, а не фактичний час відвантаження товару. Це створює значні розбіжності та проблеми.
Наприклад, для бухгалтерії час отримання підтвердження про фізичне відвантаження продукції не має значення. Проте для управлінського обліку навіть незначна затримка інформації про надходження на склад унеможливлює коректне управління запасами в реальному часі. Це робить оперативне планування та контроль неефективними.
Якщо юридична та фактична передача активів відбуваються в різні звітні періоди, наприклад, товар прибув на склад 30 числа, а документально оформлений першим числом наступного місяця через митне очищення, узгодити управлінську та бухгалтерську звітність в одному балансі стає неможливо. У результаті управлінський облік вимушено підлаштовується під бухгалтерський, хоча мав би бути джерелом інформації для нього.
Це призводить до того, що бізнес починає жити за правилами регламентованої фінансової звітності, де головним є юридичне оформлення події, а не сама подія. Такий підхід руйнує ефективність управлінського обліку та значно ускладнює роботу бухгалтерії. Він перешкоджає швидкому реагуванню на ринкові зміни та прийняттю обґрунтованих рішень.
На противагу цьому, євросоюзівська бізнес-культура базується на чіткому розділенні даних за функціями. Управлінський облік є «мозком» компанії, що працює з рухом активів у реальному часі, не чекаючи юридичного оформлення. Цей підхід надає керівникам інструмент для оперативного ухвалення рішень за відхиленнями від плану, що є основою справжньої ERP-системи.
Бухгалтерський облік, у свою чергу, є контуром взаємодії з державою. Він базується на юридично підтверджених даних про минулі операції та формується за єдиними правилами для всіх підприємств з метою коректного розрахунку податків. Оскільки бухгалтерський облік працює лише з фактами минулого і не надає інформації в реальному часі, обидві системи об'єднуються лише на етапі підбиття підсумків у звітному періоді, наприклад, раз на квартал чи рік.