Європейські столиці, за даними Bloomberg, вперше з часів Холодної війни обережно досліджують можливість створення власної системи ядерного стримування. Цей крок зумовлений похитуванням впевненості у Сполучених Штатах як надійному гаранті безпеки, особливо з огляду на агресивну Росію, що володіє найбільшим ядерним арсеналом у світі.
Наразі лише Франція та Велика Британія серед європейських країн мають власну ядерну зброю. Теоретично, інші європейські держави з їхнім значним науковим та економічним потенціалом могли б розробити власні ядерні арсенали, але це вимагало б порушення існуючих міжнародних договорів та величезних фінансових витрат.
Підтримка ядерного арсеналу є надзвичайно дорогою. Франція та Британія щорічно витрачають близько 12 мільярдів доларів на обслуговування своїх ядерних сил. Для порівняння, така сума перевищує половину оборонного бюджету Швеції, що демонструє масштаб необхідних інвестицій.
Поширення французької або британської «ядерної парасольки» на інших європейських союзників також пов'язане зі значними ризиками. Це означало б, що Париж та Лондон могли б опинитися під ударом, захищаючи інші країни, а також викликало б внутрішні суперечки щодо того, чому їхні платники податків мають фінансувати безпеку всього континенту.
Президент Франції Емманюель Макрон, за повідомленнями, планує у лютому запропонувати розширити французьку «ядерну парасольку» на решту Європи. Він вже згадував про таку можливість у 2020 році. Однак, джерела стверджують, що офіційна пропозиція буде зроблена не під час Мюнхенської безпекової конференції, а пізніше у Франції.
Дискусії щодо ядерного стримування відбуваються у двосторонніх або тристоронніх форматах, переважно між країнами з високим рівнем довіри та на глибокому військовому рівні. Ці обговорення ведуться особливо обережно, адже учасники ретельно зважують, який сигнал їхні дії надішлють Росії.
Здебільшого до цих розмов залучені країни, де розміщені американські військові сили, які географічно близькі до РФ та відчувають безпосередню загрозу. Проте, опитування показують, що серед громадян європейських країн немає єдності щодо створення власної системи ядерного стримування для зменшення залежності від США.
У 2020 році тодішній президент Польщі Анджей Дуда вже висловлювався за те, щоб його країна мала доступ до французької «ядерної парасольки», підкреслюючи зростаючу потребу у посиленні європейської оборони.