Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) зіткнулася з критикою щодо складу своєї новоствореної Платформи, яка мала б сприяти контактам із російською опозицією та демократичними силами. Ця ініціатива, покликана підтримувати антивоєнний рух у Росії, викликала серйозні сумніви щодо її ефективності та інклюзивності.
Голова одного з чеченських національних рухів висловив глибоке занепокоєння, заявивши, що серед учасників Платформи є політики, чиї погляди відображають імперське мислення. Це ставить під сумнів саму мету діалогу, якщо він ведеться з особами, які не відмовилися від великодержавницьких амбіцій.
Критик наголосив, що такий підхід ПАРЄ фактично ігнорує інтереси та прагнення численних поневолених народів, які проживають на території Російської Федерації. Ці народи, що борються за самовизначення та деколонізацію, представлені у складі Платформи лише номінально, без реального впливу на її роботу.
«Якщо діалог ведеться з тими, хто продовжує мислити категоріями імперії, це лише легітимізує їхні позиції, а не сприяє справжній демократизації Росії», — зазначив представник чеченського руху. Він підкреслив, що справжня демократична трансформація РФ неможлива без врахування прав та голосу національних меншин.
Формування такої Платформи викликає питання про те, наскільки глибоко європейські інституції розуміють внутрішню політичну ситуацію в Росії. Вибір партнерів для діалогу має вирішальне значення, особливо коли йдеться про майбутнє регіону після завершення війни.
Експерти зазначають, що залучення до діалогу виключно представників російської титульної нації, навіть якщо вони позиціонують себе як опозиція, часто призводить до ретрансляції старих імперських наративів, лише загорнутих у нову, «демократичну» обгортку. Це створює ризик повторення історичних помилок.
Очікується, що заява голови чеченського руху спровокує дискусію всередині ПАРЄ щодо критеріїв відбору учасників Платформи. Необхідність перегляду складу та забезпечення реального представництва інтересів усіх народів, що страждають від російської агресії та імперської політики, стає дедалі більш очевидною.