Росія активно зміцнює свої позиції в Африці, використовуючи для цього персонал, який раніше був висланий з європейських країн через шпигунську діяльність. За інформацією естонської розвідки, сотні російських дипломатів та агентів впливу, що втратили свої посади в Європі, тепер знаходять застосування на африканському континенті.
Ця стратегія дозволяє Кремлю не лише розширити свій вплив, а й вирішити внутрішню проблему з працевлаштуванням державних службовців, які стали небажаними персонами на Заході. За останнє десятиліття західні уряди вислали значну кількість російських представників, закривши при цьому низку консульств.
Окрім традиційної військової співпраці, Москва також активно просуває свою «м'яку силу» через освітні та культурні ініціативи. Федеральне агентство «Росспівробітництво», яке є ключовим інструментом державного впливу, значно посилило свою діяльність в Африці, відкриваючи нові представництва, зокрема в Гвінеї та Буркіна-Фасо.
Фонд «Русский мир», що займається популяризацією російської мови за кордоном, також розширив свою присутність, відкривши нові центри в Бурунді та Уганді. Через ці структури Кремль поширює антизахідні наративи, позиціонуючи вплив Заходу як «неоколоніальний та патерналістський».
Росія, у свою чергу, представляє себе як «чемпіона справжнього багатополярного світового порядку» та «захисника суверенітету», пропонуючи співпрацю на основі рівноправного партнерства. Ця риторика покликана залучити африканські країни на свій бік у глобальному протистоянні.
Особливу увагу естонська розвідка приділяє використанню африканських студентів у війні проти України. У 2025 році в російських університетах навчалося близько 35 тисяч студентів з Африки. За даними EFIA, російська влада користується їхнім скрутним фінансовим становищем, ставлячи перед вибором: депортація або підписання контракту з Міністерством оборони РФ.
У звіті зазначається, що сотні громадян Замбії, Танзанії, Гвінеї, Камеруну, Еритреї, Нігерії та інших африканських держав були відправлені на війну в Україні. Це свідчить про цинічне використання Москвою вразливого становища іноземних студентів для поповнення своїх військових рядів.