StateOfAffairs

Письменник Мирослав Лаюк про війну, документалістику та перевірку пафосних концепцій: «Життя – найбільша цінність» береться під сумнів

З початком повномасштабного вторгнення 35-річний письменник Мирослав Лаюк змінив перо на камеру, ставши документалістом і воєнним кореспондентом. Він порівнює свою роботу з діяльністю перекладача, що намагається донести реалії лінії зіткнення, де звична формула «життя – найбільша цінність» часто піддається сумніву.

Ірина МельникІрина Мельник29.01.202602 хвилини читання
Письменник Мирослав Лаюк про війну, документалістику та перевірку пафосних концепцій: «Життя – найбільша цінність» береться під сумнів
Письменник Мирослав Лаюк про війну, документалістику та перевірку пафосних концепцій: «Життя – найбільша цінність» береться під сумнів

У прифронтовій зоні, за словами Лаюка, військові та волонтери регулярно ризикують власним життям заради порятунку цивільних і побратимів. Водночас мирні мешканці, попри очевидну небезпеку, приймають рішення залишатися у своїх домівках, демонструючи незламність духу.

Письменник анонсує свою нову книгу «Списки», яка фокусується на темі, що йде слідом за словом «війна» — це «втрата». Лаюк наголошує, що саме в ситуаціях великих втрат люди усвідомлюють, що насправді було для них найціннішим.

«Документалістика дає можливість наочно перевірити та зафіксувати всі ті речі, які виявилися справжніми», — пояснює Мирослав Лаюк, підкреслюючи роль цього жанру у фіксації реальності.

В інтерв'ю «Українській Правді» він торкнувся низки важливих тем: від безпорадності поезії перед лицем війни та динаміки руйнації міст на лінії фронту до «ієрархії втрат» в українському суспільстві. Також він висловив свої думки щодо цінності Донбасу та проаналізував «масову хворобу» росіян.

Лаюк, який є ровесником незалежності України, розмірковує про те, як головні події країни та світу — революції, вибори, війни — накладаються на життя його покоління. Він зазначає, що після розпаду СРСР західний світ жив в ілюзії вічного миру, в якій виросло його покоління.

За його словами, війна стала жорсткою перевіркою для всіх «пафосних концептів» — вітчизни, волі, боротьби за свободу. Він згадує, як у дитинстві День Незалежності був не стільки святом, скільки додатковим вихідним, який використовувався для роботи на городі.

Письменник наводить приклад 86-річної героїні своєї книги «Бахмут», яка пережила найжахливіші моменти історії міста. Вона зауважила, що війна має здатність «загострювати, доводити до краю, проявляти»: добрі люди стають кращими, а погані — ще гіршими. Війна чітко показує, що є справжнім, а що — лише ілюзією.

Лаюк проводить паралелі між дорослішанням людини та становленням країни, підкреслюючи, що тепер особливо гостро відчувається, що означає бути ровесником незалежності. Він згадує свій досвід підлітка під час Помаранчевої революції, коли панувала віра, що перемога буде вічною, і як його мати різала помаранчеве покривало на стрічки для протестувальників.

Поділитися статтею

Читайте більше новин у розділі Суспільство