Політична кар’єра Александара Вучича, яка триває вже понад десятиліття, завжди була позначена балансуванням між Сходом і Заходом, а також жорстким контролем над внутрішньою політичною сценою. Однак, останнім часом цей баланс стає дедалі хиткішим, і експерти вказують на три основні проблеми, які можуть стати фатальними для його режиму до 2026 року.
Першою і, мабуть, найгострішою проблемою залишається питання Косова. Міжнародна спільнота, особливо Європейський Союз та США, посилюють тиск на Белград з вимогою нормалізації відносин із Приштиною. Вучич намагається маневрувати, щоб уникнути прямого визнання незалежності, проте будь-яке рішення, яке буде сприйняте як поступка, неминуче викличе хвилю невдоволення серед сербських націоналістів, що є частиною його електоральної бази.
Невизначеність щодо Косова ускладнює євроінтеграційні прагнення Сербії. Брюссель чітко дає зрозуміти, що прогрес у переговорах про вступ безпосередньо залежить від вирішення косовського питання. Якщо Вучич не зможе продемонструвати реальних кроків у цьому напрямку, ризикує втратити підтримку проєвропейськи налаштованої частини суспільства, яка прагне економічної стабільності та інтеграції.
Другим критичним фактором є внутрішня економічна ситуація. Хоча Сербія демонструвала зростання в попередні роки, висока інфляція, зростання вартості життя та значна корупція підривають довіру громадян. Вучич часто використовує державні ресурси для підтримки лояльних виборців, але економічні труднощі можуть спровокувати масові протести, подібні до тих, що вже відбувалися у 2023 році під гаслом «Сербія проти насильства».
Третя проблема — консолідація опозиції та авторитарні тенденції. Режим Вучича часто критикують за обмеження свободи ЗМІ, контроль над судовою системою та використання адміністративного ресурсу на виборах. Ці методи, хоч і забезпечують йому перемогу, водночас об’єднують розрізнені опозиційні сили, які тепер мають спільну мету — демонтаж його системи влади.
Опозиція, попри всі перешкоди, демонструє здатність до мобілізації, особливо у великих містах. Якщо опозиційні коаліції зможуть зберегти єдність і ефективно використати невдоволення громадян економікою та корупцією, вони можуть створити серйозну загрозу на наступних президентських чи парламентських виборах.
Таким чином, 2026 рік може стати переломним моментом. Якщо Вучич не знайде ефективного рішення для косовського глухого кута і не зможе стабілізувати економіку, його політичне майбутнє опиниться під великим питанням. Тиск з усіх сторін — міжнародний, економічний та внутрішньополітичний — створює ідеальні умови для зміни влади у Белграді.