Учасник героїчної оборони Маріуполя, Сергій Волинський, в інтерв'ю «Українській правді» поділився деталями, що передували об'єднанню українських сил на металургійному комбінаті «Азовсталь».
Він зазначив, що у березні 2022 року, коли 36-та бригада опинилася в повному оточенні, було організовано зв'язок між тодішнім командиром Володимиром Баранюком та Головнокомандувачем ЗСУ.
«Волина» розповів, що на той момент перед військовими стояли два вкрай складні варіанти дій: спробувати прорватися у напрямку Запоріжжя або ж відійти на територію «Азовсталі».
«Від Валерія Федоровича (Залужного – ред.) ми отримали вказівку йти на «Азовсталь»», – підкреслив Волинський.
Цікаво, що командир бригади Баранюк, за словами Волинського, був категорично не згоден із цим наказом.
Він не бачив сенсу в переміщенні на «Азовсталь», оскільки комбінат розташовувався «у глибині оточеного міста».
Баранюк вважав, що військові мають хоч якісь шанси дійти до Запоріжжя, незважаючи на значну відстань.
Спершу бригада двічі намагалася реалізувати план прориву на Запоріжжя.
Обидві спроби виявилися невдалими та призвели до значних втрат серед особового складу.
Після цього стало очевидно, що необхідно виконувати наказ про прорив на «Азовсталь», хоча багато хто в підрозділі сумнівався в успіху цієї операції.
Волинському вдалося налагодити зв'язок із командиром полку «Азов» Денисом Прокопенком, який допоміг із визначенням безпечного маршруту.
Унікальний момент настав, коли російські війська тимчасово відтягнули техніку, що блокувала міст.
Волинський вирішив скористатися ефектом несподіванки, обравши маршрут, де ворог не очікував руху.
«Ми нанесли собі Z-тки і V-шки на машини і прямо через центральний вихід комбінату по центральних дорогах міста на вимкнених фарах проїхали», – розповів Волинський.
Ризик потрапити в полон був максимальним, але завдяки хитрості та рішучості, близько 250 військовослужбовців 36-ї бригади успішно дісталися «Азовсталі».
На блокпостах їх пропускали, оскільки кулеметник кричав: «Свої!»
«Ми розуміли, що ми потрапили ще глибше в оточене місто, ми розуміли, що вийти з боями вже нам не вдасться, і що це останнє місце супротиву», – підсумував Волинський, назвавши успішний прорив справжнім дивом, яке дозволило зберегти життя бійців.