Кремль активно працює над тим, щоб звести до мінімуму простір для незалежних рішень білоруського керівництва. Використання Союзної держави як основного важеля тиску дозволяє Москві втручатися у ключові сфери життя сусідньої країни, офіційно декларуючи це як «інтеграційні процеси».
Головна мета такої політики — забезпечити стабільність лояльного режиму в Мінську та унеможливити будь-які непередбачувані політичні зміни. Посилення контролю відбувається не лише на політичному, але й на економічному та військовому рівнях.
Особливу увагу приділено економічній співпраці, яка дедалі більше набуває військового характеру. Росія цілеспрямовано інтегрує білоруські виробничі потужності у свій військово-промисловий комплекс.
Це означає, що білоруські підприємства стають частиною російського оборонного виробництва, що ще більше поглиблює економічну залежність Мінська від Москви. Фактично, це перетворює білоруську економіку на допоміжний механізм для потреб російської армії та її військової агресії.
Таким чином, Росія не просто зміцнює партнерські відносини, а створює умови, за яких Білорусь втрачає можливість проводити незалежну зовнішню та внутрішню політику. Союзну державу перетворено на інструмент поглинання суверенітету.
Аналітики зазначають, що такий рівень інтеграції та контролю унеможливлює для Мінська будь-які спроби маневрування чи відновлення балансу у відносинах із Заходом. Білорусь остаточно закріплюється у сфері впливу Кремля, стаючи його військово-політичним сателітом.