Проєкт Трудового кодексу, який має замінити застарілий Кодекс законів про працю 1971 року, містить норми, що суттєво вплинуть на відносини між роботодавцями та працівниками. Хоча необхідність оновлення законодавства назріла давно, особливу увагу привертають статті 35 та 36, які легалізують використання відеоспостереження на робочих місцях та перевірку робочої електронної пошти та інших засобів комунікації.
Тема контролю за діяльністю працівників не є абсолютно новою для України. Ще 15 років тому на підприємствах, зокрема ювелірних, почали встановлювати камери для запобігання крадіжкам. Тоді профспілки виступали проти, посилаючись на порушення права на приватність. Компромісом стало обов'язкове офіційне попередження співробітників про факт відеоспостереження.
Сьогодні камери стали звичним явищем у громадських місцях, банках та магазинах. Однак новий Кодекс пропонує поширити цей контроль безпосередньо на робочий процес, що є значним кроком у бік посилення нагляду. Це відображає світову тенденцію до використання технологій для підвищення продуктивності та безпеки.
Світовий ринок моніторингу працівників стрімко зростає, досягнувши у 2025 році 7 мільярдів доларів. Сучасні системи контролю включають не лише відеокамери, але й програми, які роблять скриншоти екранів, аналізують текст, відстежують рух миші та швидкість набору тексту, а також читають повідомлення в робочих месенджерах. Ці інструменти встановлюються як на ноутбуках, так і на корпоративних телефонах.
Географічно найбільші ринки цього технологічного контролю зосереджені у Північній Америці (44%) та Європі (30%). Азія займає близько 20%, тоді як Близький Схід та Африка – приблизно 5%. Підходи до моніторингу можуть відрізнятися залежно від країни, але цілі компаній залишаються універсальними: максимізація ефективності, запобігання шахрайству, крадіжкам та кібератакам.
Останнім часом з'явилася ще одна важлива мета: збір великих масивів даних про робочі процеси для навчання систем штучного інтелекту. ШІ використовується для вивчення поведінки співробітників, щоб прогнозувати їхній фізичний стан, інтереси та потенційну перспективність. Фактично, камери та системи фіксації стають «очима» для ШІ.
Головна проблема полягає не стільки в самому моніторингу, скільки у використанні зібраної інформації. Іноді моніторинговим системам надається доступ до більшого обсягу даних, ніж необхідно для контролю робочих завдань. Агенти ШІ можуть аналізувати не лише виробничі показники, а й аспекти життя людей поза роботою, щоб підвищити їхню ефективність і знизити плинність кадрів.
Наразі цю функцію виконують HR-менеджери, які через живе спілкування прагнуть формувати здорові відносини в колективі та створювати продуктивне середовище. Однак із посиленням технологічного контролю виникає питання, наскільки ці дані будуть використовуватися на користь працівника, а не лише для тотального контролю з боку «великого брата».