Українські підприємства водопостачання та водовідведення опинилися на критичній межі. Існуючі джерела фінансування виявилися неспроможними підтримувати функціонування системи, не кажучи вже про її модернізацію та розвиток. Ця ситуація створює серйозну загрозу не лише для самої галузі, а й для стабільності всієї економіки.
Дефіцит ресурсів у цій сфері перетворився з тимчасового браку коштів на хронічну структурну проблему, що складається з трьох ключових розривів. Ці чинники разом створюють замкнене коло, з якого галузь не може вийти самостійно.
По-перше, існує значний інвестиційний розрив. Багаторічне недофінансування та зношеність фондів, що посилилися масштабними руйнуваннями під час війни, вимагають капітальних вкладень у десятки мільярдів доларів. Державний бюджет, обтяжений воєнними витратами, не може покрити ці потреби через прямі субвенції.
По-друге, галузь страждає від кризи регулювання. Політичне стримування тарифів призвело до того, що вони не покривають навіть операційні витрати підприємств, роблячи капітальні інвестиції неможливими. В результаті, водоканали перетворилися на планово-збиткові підприємства, залежні від обмежених можливостей місцевих бюджетів.
По-третє, донорська допомога, хоч і значна, є точковою та не може слугувати системним джерелом для повної модернізації мережі. Міжнародні фінансові організації (МФО) вимагають тривалих процедур погодження та державних гарантій, що ускладнює доступ до цих ресурсів для малих та середніх громад.
У такій складній конфігурації сектор опинився у пастці: тарифи не покривають витрати, бюджет не має ресурсів, а донорські кошти надходять повільно та фрагментарно. Це призводить до того, що система працює в режимі постійного аварійного реагування, а не стратегічного розвитку.
Ця модель фінансування повністю вичерпала себе, оскільки не здатна генерувати довгострокові інвестиції, стимулювати ефективність чи забезпечувати планування інфраструктурних проєктів на десятиліття вперед. Тому пошук альтернативних інструментів фінансування став нагальною потребою.
В цих умовах муніципальні облігації виступають як потужний механізм для залучення приватного капіталу. Вони дозволяють громадам вийти за межі циклу