StateOfAffairs

Генерал Фарт: Чому січень 2026 року став найважчим для України та роль невезіння у війні

Січень 2026 року став найскладнішим місяцем для України з початку повномасштабного вторгнення, поєднавши інтенсивні російські атаки та аномальні морози. Проте, як зазначають аналітики, справжньою проблемою для країни стало не лише протистояння з «генералом Морозом», а й відсутність «генерала Фарту».

Дмитро ПетренкоДмитро Петренко01.02.202663 хвилини читання
Генерал Фарт: Чому січень 2026 року став найважчим для України та роль невезіння у війні
Генерал Фарт: Чому січень 2026 року став найважчим для України та роль невезіння у війні

Перший місяць 2026 року добігає кінця, і він, безперечно, увійде в історію як найважчий січень для України за весь період повномасштабної війни з Росією. Цей період відзначився не лише жорстокими терористичними ударами з боку РФ по українських містах, але й надзвичайно суворою зимою, якої Україна не бачила вже давно. Таке поєднання факторів створило «ідеальний шторм», що накрив мільйони українців.

Російські воєнкори, звісно, не упустили нагоди згадати про міфічного «генерала Мороза», стверджуючи, що у 2026 році він знову став на бік агресора, як це нібито було у 1812 чи 1941 роках. Однак, аномальні холоди не принесли Кремлю значних переваг на фронті, натомість вони полегшили цілеспрямований терор проти цивільного населення та сприяли створенню гуманітарної кризи в українському тилу. Морально-етичні питання, як відомо, давно не турбують російське керівництво, яке відверто хизується втратою людської подоби.

Якщо ж розглядати ситуацію з суто практичної точки зору, то справа не лише в погодних умовах. Найбільш показовим є те, що від України відвернувся інший, не менш важливий «воєначальник», на якого ми довго покладалися – «генерал Фарт». На початку 2026 року нашому ворогу сприяли обставини, які не залежали ані від Москви, ані від Києва. Цього разу Україні справді не пощастило, і, на жаль, країна, яка пережила майже чотири роки великої війни, виявилася не зовсім готовою до такого масштабу невезіння.

Відомий історик Пол Джонсон, автор бестселера «Modern Times: History of the World from the 1920s to 1980s», свого часу зауважив: «Історику неприємно визнавати це, але фарт – дуже важливий фактор». Світова військова історія багата на подібні приклади. У 1274 та 1281 роках тайфун, прозваний «божественним вітром» (камікадзе), двічі врятував Японію від вторгнення численних монгольських флотів. У 1415 році проливний дощ фактично паралізував лицарську кінноту, що сприяло розгрому французів при Азенкурі – ключовій битві Столітньої війни.

У 1588 році шторми біля берегів Шотландії завдали непоправної шкоди іспанській «Непереможній армаді», підірвавши морську могутність Мадрида. У 1761 році смерть імператриці Єлизавети Петрівни запобігла практично неминучій поразці Пруссії в Семирічній війні, оскільки новий імператор Петро III був палким шанувальником всього прусського і кардинально змінив політику Петербурга. Навіть у 1815 році несвоєчасний напад геморою не дозволив Наполеону Бонапарту ефективно командувати військами в битві при Ватерлоо.

А в 1942 році американським бомбардувальникам поблизу атола Мідвей пощастило заскочити японські авіаносці в ідеальний момент – під час переозброєння та дозаправки літаків, коли противник був максимально вразливий. Ця битва стала переломною на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Звісно, роль елементарного везіння чи невдачі під час екзистенційної війни визнають не всі. Дехто вважає за краще інтерпретувати сліпий випадок як навмисне втручання вищих сил, але ігнорувати вплив фортуни на хід подій неможливо.

Поділитися статтею

Читайте більше новин у розділі Аналітика