Останні масовані обстріли критичної інфраструктури України, що призвели до серйозних проблем з електро-, тепло- та водопостачанням, підкреслили надзвичайну важливість інтеграції українського енергетичного ринку з європейським. Об'єднання ринків до 1 січня 2027 року є ключовим завданням для ефективного використання та збільшення міждержавної пропускної спроможності, що є життєво необхідним в умовах повномасштабної війни.
22 липня 2025 року Верховна Рада України зробила значний крок у цьому напрямку, ухваливши за основу законопроєкт №12087-д. Цей документ покликаний створити правові засади для так званого market coupling – спотової торгівлі електроенергією, що є невід'ємною частиною інтеграції енергетичних ринків ЄС.
Європейська Комісія у лютому 2025 року підтвердила ці прагнення, оприлюднивши пакет заходів, який має забезпечити повне сполучення ринку електроенергії України та Молдови з ринком ЄС вже на початку 2027 року. Однак ключовою умовою для успішної реалізації цих планів є прискорення ринкових реформ в Україні.
Попри оптимістичні заяви, перебіг підготовки законопроєкту до другого читання та характер поданих до нього правок викликають серйозні сумніви щодо дотримання встановлених термінів. Проблема полягає не в технічних деталях, а у фундаментальному інституційному зсуві, який може відбутися внаслідок цих змін.
Як зазначив ексголова «Укренерго» (2020-2024 роки) Володимир Кудрицький, market coupling має стати одним із головних пріоритетів для нового міністра енергетики. Цей проєкт здатен об'єднати ключових гравців, таких як Оператор ринку, «Укренерго», парламент, НКРЕКП та європейських партнерів, навколо спільної стратегічної мети.
Європейська інтеграція в енергетиці давно вийшла за межі простого копіювання термінів чи формального посилання на директиви. Головне питання полягає в тому, чи створює український закон такі жорсткі обов'язки, обмеження та стимули, які діють у Євросоюзі, чи залишає простір для ручного управління, відкладень та вибіркового застосування правил.
Комплексний аналіз понад 550 сторінок правок до законопроєкту, проведений експертами, виявив системний зсув. Замість обов'язкових європейських механізмів пропонуються умовні, факультативні рішення, які підпадають під національний регуляторний контроль. Це означає, що формально інтеграція не заборонена, але інституційно вона перестає бути незворотною, перетворюючись на адміністративно керований процес, який можна зупиняти або відкладати без прямого порушення закону.