Питання про те, чого Дональд Трамп насправді хоче від Росії, залишається одним із найбільш інтригуючих у міжнародній політиці. Протягом його президентства та після нього, риторика Трампа щодо Москви часто відрізнялася від традиційної лінії Республіканської партії та викликала занепокоєння серед союзників США.
Однією з ключових гіпотез є прагнення Трампа до "великої угоди" або перезавантаження відносин. Це могло б включати домовленості щодо контролю над озброєннями, співпрацю в боротьбі з тероризмом або навіть переформатування архітектури європейської безпеки. Такий підхід, на думку прихильників, міг би знизити напруженість, але критики вказують на ризики легітимізації агресивної політики Кремля.
Інший варіант полягає в тому, що Трамп бачить Росію як потенційного союзника або, принаймні, як інструмент для протистояння Китаю. Ця ідея, відома як "розкол альянсу", передбачає спробу відірвати Росію від її зростаючого партнерства з Пекіном, щоб зосередити американські зусилля на стримуванні китайського впливу. Однак історичний досвід та поточні реалії свідчать про складність такого маневру.
Не можна виключати і особисті мотиви, які часто приписують Трампу. Його захоплення "сильними лідерами" та бажання укладати угоди, які він вважає вигідними, могли б впливати на його підхід до Росії. Проте, така персоналізована дипломатія має обмежені шанси на успіх у довгостроковій перспективі, особливо коли йдеться про системні виклики.
Стратегія, яка ігнорує агресивну поведінку Росії в Україні, її втручання у внутрішні справи інших країн та порушення міжнародного права, навряд чи може бути успішною. Будь-яка спроба нормалізації відносин без чіткого усвідомлення цих фактів ризикує підірвати довіру до США серед їхніх союзників та заохотити подальшу дестабілізацію.
З огляду на поточну геополітичну ситуацію, зокрема повномасштабну війну в Україні, будь-яка стратегія, спрямована на зближення з Росією без її деокупації територій та притягнення до відповідальності, виглядає вкрай малоймовірною для реалізації. Світова спільнота сьогодні більш консолідована у протистоянні агресії, ніж будь-коли за останні десятиліття.
Отже, хоча Дональд Трамп може мати власні уявлення про бажані відносини з Росією, реалії міжнародної політики та стійка позиція більшості західних країн роблять його потенційну стратегію безкомпромісного зближення вкрай складною, якщо не неможливою, для успішної реалізації.